Як ми в Фірташа мітинг віджали

Віджати мітинг

Чесно – сами не планували такого успіху, та ворог допоміг.

А почалося все з того, що 20 липня ми вирішили йти з мітингом, волинкою та дворучною сокирою під офіс НКРЕКП, що на київській Шулявці.

Вирішили ми туди йти не з суто вандальских міркувань, а через те, що саме ця організація, перевищивши повноваження, зробила серйозний крок до збагачення шановних (але це не точно) представників колишньої Партії регіонів за рахунок платників податків. Саме ця група осіб з лаконічною та милозвучною назвою «Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетичних та комунальних послуг» дуже дивним чином потрактувала українське законодавство, розробивши та затвердивши Кодекс газотранспортної системи України. І це трішечки С.Р.А.К.А., бо на виході виявилося, що облгази, зі вступом у дію Кодексу 1 серпня цього року, зможуть забирати з газотранспортної системи стільки, скільки їм треба, а платити за це стільки, скільки самі захочуть. Докладніше читайте у матеріалі нашого Вершника Антона Швеця.

У нас були причини підозрювати, що як НКРЕКП, так і облгази, щось чарівним та незбагненним чином поєднує. Наприклад, певна залежність першого і певна належність більшості останніх спільному знаменнику «Фірташ Дмитро Васильович». Роль цієї святої людини, в’язня віденського Азкабану, як в українській, так і в російській, політиках, досить відома. І чомусь нам не дуже подобається ані ця роль, ані її виконання. Настільки, що ідея поділитися з Фірташем газом українських держпідприємств спонукала нас взяти не тільки сокиру, а й набагато страшнішу зброю – волинку.

І приїхати з обома на Шулявку.

Втім, на місці на нас чекало диво. Кількадесят панночок пенсійного віку та молодий та жвавий хлопець із мегафоном вже проводили там свій мітинг. Але чомусь не проти НКРЕКП, а проти Нафтогазу – який, навпаки, намагається спинити НКРЕКП від творчої активності з передачі газу Фірташу під чесне австрійське слово. У намаганнях пояснити бабусям та їхньому пастиреві, що офіс Нафтогазу знаходиться в п’яти зупинках метро від місця їхнього пікету, мало не пав жертвою наш передовий загін.

Але тут підійшли основні сили. І тут бідний бабусевід, якого старші товариші явно кинули в бій без підготовки, зробив страшну помилку: вирішив, що ми – це кавалерія від його кураторів. І віддав нам мегафон.

Шановні ригівські підлабузники, не робіть так більше. Те, що зроблять з вами куратори потім, ляже на вашу совість. Коли Вершник Швець пояснював бабцям, що насправді відбувається, у мікрофон, його мало не перекрикував голос з телефону бабусевіда, який у не дуже тактовній формі цікавився в бідосі, що він накоїв, та пояснював, що і в якій позі йому буде.

Бо це був перший в Україні віджатий мітинг. Хлопчачій харизмі гарних онучків Швеця, Гудименка, Нойнеця та Діжечко вдалося переконати бабусь, хто тут зло – настільки, що останні почали кричати «Фірташа – геть!» та клеїти відповідні стікери на будівлю НКРЕКП. Під ніжні звуки волинки делегація від мітингарів зайшла до будівлі, але не була пропущена охороною далі фойє. Втім, ми переконані, що керівництво організації, включно з шанованою (але ми не впевнені) пані Кривенко, усе чули та усе бачили.

Скупа чоловіча сльоза скотилася і по щоці міністра ДеСокири у справах свиней та собак Михайла Макарука, коли бабця – свята простота – підійшла до нього спитати, а кому ж здавати плакати проти Нафтогазу.

Здавайте мені, шановно, – розчулено промовив  він.

Успішну акцію ДеСокира відмітила у найближчий піццерії, попутно дізнаючись, хто ж був той хлопець-бабушковід (done), а також дивлячись сюжет телеканалу Інтер про те, як «якісь неадеквати» намагалися перешкодити вияву народного гніву проти Нафтогазу під стінами НКРЕКП.

Тож всім, хто брав участь – лок тар огар і піццу!

Бабусям – міцного здоров’я!

Їхньому керманичу – ще міцнішого.

Матерям творчого колективу телеканалу Інтер – привіт!

НКРЕКП – ку-ку! Ми до вас ще зайдемо.